Колядники (під
вікнами):
Там, на Україні, зоря засвітила, Бо Пречиста Діва Сина народила. Ісус у
яслах — поклін наш прийми, Під свою опіку візьми нас, візьми. /Двічі Входить
ангел зі звіздою (або шопкою):
Мир вам,
браття, всім голосим, Добру вісточку приносим: Що пропала пітьми сила, Нова
зоря засвітила Ясним світлом — ненька волі, Вже кінець страшній недолі. Входять
два або три пастушки в гуцульських строях, з топірцями у руках (або з
трембітами):
1-
й: Із рідної
Верховини, З високої полонини Ми до вас їдемо, Добру вісточку несемо.
2-
й:
Там, у горах,
де ялиці, Наче свічі-чарівниці, Буйні вітри віють плаєм, Ми вам вісточку
звіщаєм.
3-й:
І ми чули з неба співи: Що родився Син від Діви... "Мир всім людям, шо
в неволі Ждали щастя, ждали волі..." Лунає коляда (на мелодію: "Во
Вифлеємі нині новина... "):
За світлом зірки десь, аж зі сходу, Йдуть три владики княжого роду. Золото,
дари, кадило, миро Враз з серцем чистим несуть в офіру... /Двічі Виходять
три владики: 1-й:
Бог Предвічний
зійшов з неба, Святе Тіло з Діви взяв. Своїм приходом на землю Весь рід
людський Він підняв.
2-й:
Ціле небо
звеселилось І зраділа вся земля, Що ненькою Бога слова Стала Діва Пресвята
(Марія...).
3-й:
За те ми її
прославляєм Ввесь ангельський святий чин, А людський рід їй співає:
Ангел (заспівує):
Тріє царі, де ви ідете? Волхви (разом співають):
Ми ідем у
Вифлеєм З желанєм, спокоєм І повернемся.
Іншим шляхом повернули, Поганого, безстидного, Безбожного Ірода Зовсім
минули... (Всі виходять. З'являється воїн у шоломі, з шаблею в руках.) Воїн:
Я воїн родовитий, Срібним
панцером сповитий, Медаль маю металеву Й служу Іроду — цареві.
З'являється Ірод у платах і в короні на голові, за ним входять циган з
циганкою (циганка тримає кошик з рогожини, циган — мішок великий, на дні якого
книжка стара, подерта; може бути коробка з шахів, циган може привести з собою
козу).
Циганка звертається до воїна:
Дайте рученьку,
ще й золочену, Всю правду вам скажу про наречену,
Про долю вашу, що вас чекає, Хай щастя-доля вас не минає. Воїн
звертається до цигана: Скажи цареві — де народився ізраїльський вождь?
Циган: Воша! Воша
народилася в мене на голові (чеше голову). Воїн: Скажи, де народився
Месія? Циган: Я, паночку, ані
орав, ані сіяв,
Хоч беріть мене до суду — Контигент здавать не буду. Циганка звертається
до цигана:
Ось бери з мішка книгу-талмуд, Подивись добре, що написано ось тут. Циган
виймає з мішка стару книжку. Всі заглядають у неї, чорт собі суне своє рило
(чорт з рогами, з ланцюгом, має вила в руках). Циган:
Ой, який тут чути дим. А киш, киш! Вступися (до чорта), бо пеклом
смердиш! Воїн звертається до цигана:
А ну скоро свою
книгу відкривай, Що там написано — голосно читай!
Циган:
Ой, вай, вай, пропав твій, царю, рай! Ось тут написано, що Месія народився...
Зараз-зараз — може, в Києві, Львові, Тернополі чи Кракові... Воїн (піднімає
меч вгору):
Ось гострий меч
над твоєю головою — Негайно виконуй царську волю, Кажи, де народився Ісус
Христос?!
Циган:
Вдома я маю
книжок цілий стос... Тепер глянемо в єврейський талмуд — Ось гляньте, що
написано тут, Та прочитати дуже трудно, Бо всьо замазано, всьо брудно...
Христос народився в печері, Що висічена в скалі У Вифлеємській пустелі. Більше
сказать я вам не можу І здаюсь на волю Божу. Чути коляди (на мелодію
"Нова радість світу ся з'явила..."): Ірод злосливий з того
засмутився, Що цар предвічний на світ народився. Казав воїнам повсюди шукати,
Отрочатам дволітнім голови стинати...
Гей, ви, слуги
мої вірні, Йдіть мерщій до Криворівні, Що в українських Карпатах — Ми в великих
тарапатах, Хай лишають свої вівці І мандрують в Чернівці, І в Одесу, і в
Херсон, А з Херсона — аж за Дон. Хай дітей всіх позбирають, В Чорне море хай
кидають! Хай загине цей негідник Самозванець, мій наслідник.
Ірод:
Оце, смерте,
твоє жниво, Поспішай же живо, живо! Входить смерть (обвита у білу пелену, в
руках тримає косу): Ось ти, Іроде проклятий, Враже лютий і завзятий, Стою
тут перед тобою В руках з гострою косою. Тепер буду твоїм суддею, І згідно з
волею моєю Здійсниться присуд Божий, неминучий, Страшний для тебе і болючий. І
вироку Божого суду я — ангел смерті — Виконавцем буду. Ірод клякає на
коліна, знімає з голови корону і хоче її подарувати смерті. Циган підлізає і
хоче собі її забрати, простягнувши жадібно руки. Ірод:
Ах, змилуйся
хоча б на мить. Я знаю, що добрий нарід Усе мені простить!
Смерть:
Не викупишся ти
ніякою ціною, Бо взяв ти вічний союз З пекельним сатаною. Згинь ти, проклятий! (Ударяє
косою Ірода в шию, чорт хапає його за ногу і тягне за сцену. Циган швиденько
піднімає корону Ірода і кидає її в мішок). Колядники колядують:
Славу Богу
заспіваймо, Честь Сину Божому І пану нашому, Поклін віддаймо.